ЯКЩО ВАМ ЗАВАЖАЮТЬ ТРИВОЖНІ ДУМКИ ПЕРЕД СНОМ???

Спробуйте техніку «Відтермінування переживань».

1. Подумайте про всі речі, через які переживаєте.

2. Заплануйте час у наступному дні, коли ви будете переживати про все, що вас зараз тривожить.

3. Поверніться в ліжко й спробуйте зосередити свою увагу на вашому диханні, уповільнюйте його, робіть вдих коротшим за видих, слідкуйте як повітря заповнює ваші легені та покидає їх, можете злічувати темп вашого дихання – на 5 рахунків вдих, на 6 – видих, на 2 рахунки пауза.

4. Кожного разу, коли до вас будуть повертатися ці думки повторюйте: «Наразі мені важливо зосередитися на диханні, про це я подумаю завтра о …»

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО МАЄТЕ ТРУДНОЩІ ЗІ СНОМ???

1. Дотримуйтесь режиму сну та спіть вміру.

2. Збалансуйте розпорядок дня. Кожен день має включати фізичну, корисну та приємну активність.

3. Не вживайте алкоголь, нікотин та кофеїн після обіду або взагалі відмовтеся.

4. Мінімум за 1 годину до сну приберіть усе, що вас активує – перегляд новин, фізичні вправи, роздуми про майбутнє, телефон.

5. Створіть спеціальні умови для місця, де ви спите. Мінімум подразливих факторів, мінімум світла, звуків, комфортна температура.

ЯК ВАШЕ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ̓Я?

Зараз багато хто перебуває в стресі та тривозі і це нормальна реакція організму на ненормальну ситуацію. Не існує термометра, щоби виміряти, наскільки в порядку наше психічне здоров'я. Але існує анкета самодіагностики, яка може допомогти вам зрозуміти проблеми, які ви можете мати.

Пропоную пройти тест, який допоможе зрозуміти свій поточний стан психічного здоров’я за посиланням: https://www.mh4u.in.ua/test/yak-vashe-psyhichne-zdorovya/

Кожен день з кожною новиною наростає тривога, страх за себе та близьких, а щоденне очікування нападу відбирає багато сил. Важко змусити себе не думати про це, війна або станеться, або не станеться – і ви особисто не можете на це вплинути. Але є речі, які ви можете контролювати, щоб почуватися в безпеці та спокої.

По-перше, почуватися неспокійно у такій ситуації – це нормально. Не картайте себе за ці відчуття, а спробуйте їх прийняти.

Але ні в якому разі не можна піддаватися паніці. Попри всю складність ситуації, ви не повинні суттєво відриватися від своєї життєвої рутини, яка тримає нас в тонусі.

Будуйте плани! Це можуть бути як і плани на наступні вихідні, так і плани на літо. Це дає відчуття стабільності, а ще – це просто приємно.

Звісно, що не можна нехтувати заходами безпеки. Скеруйте свою тривогу у продуктивному напрямку – зберіть необхідні речі, документи, аптечку. Обов’язково обговоріть план дій зі своїми близькими. Так, ви не знаєте, чи все це знадобиться, але ви зробите все можливе, щоби себе убезпечити.

Черпайте інформацію лише з перевірених джерел. А ще краще – обмежте свій екранний час та час, який ви приділяєте медіа. Якщо щось почнеться, ви точно про це дізнаєтесь.

Якщо відчуваєте занепокоєння, тривогу або просто дискомфорт виконуйте просту вправу з поплескуванням:

Покладіть руки на грудну клітку, на плечі або ближче до шиї;

Кожною рукою по черзі легенько поплескуйте і погладжуйте себе;

Продовжуйте, поки не відчуєте себе краще.

ЯК ВПЛИНУТИ НА СПОКІЙ: прості дії

Важливо пам’ятати: після фази гіперактивності, у якій, наприклад, ми перебували весь ранок чи якусь частину дня, цілком закономірно настає фаза стабілізації, а потім — виснаження. Аби не дійти до останньої фази, треба почати вчасно піклуватися про себе. Треба робити все, що можливо, щоби ви могли хоча б на якийсь час “відключатися”.

ЯК МОЖНА СОБІ ДОПОМОГТИ:

1. Нервова система влаштована так: коли небезпечно тілу, усі знання не засвоюються. Тож перше, що треба зробити, — повернути безпеку своєму тілу. Безпека для людей — це про режим дня, рутину. Робіть, усе, що ви запланували, якщо це можливо. Наприклад, піти в душ, поприбирати, поїсти, приготувати їжу.

2. Пам’ятайте, що треба пити воду. Коли симпатична система активна, у нас пересихає в роті. Якщо не хочете пити, хоча б змочіть губи чи пополощіть рот.

3. Треба їсти чи принаймні жувати. Коли ми жуємо, нервова система виходить зі стану паніки. Носіть із собою жуйки, цукерки. Ідеально, щоби було щось із вираженим смаком, аби повернути себе в стан мінімального спокою.

4. Візьміть у ліву руку якийсь предмет, який можете проконтролювати. Коли ми беремо щось у ліву руку, то, фактично, беремо під контроль усе, що відбувається в правій півкулі мозку. Усі тривожні думки й образи — це зокрема робота правої півкулі.

5. Підтримуйте свої емоції. Дайте собі можливість проявити емоції, які відчуваєте. Якщо важливо плакати чи злитися, так і робіть. Наприклад, коли людина матюкається, виділяється гормон ендорфін. А це допомагає знеболити

6. Слідкуйте за диханням. Робіть вдих на 2 такти, а видих — на 4 чи 6. Тобто затримуйте дихання.

7.Коли ми не можемо нічого проконтролювати, треба виконати дії, які мають хоч трохи контролю. Тобто те, за що ви можете взятися й що даватиме швидкий результат. Наприклад, щось швидко спекти чи прибрати на полиці.

8. Якщо ви ходите квартирою, краще йти перехресно: ліва рука, права нога. Коли ми перебуваємо в стресовому стані, то переважно ходимо паралельно: права рука, права нога. Це означає, що порушені зв’язки між кулями мозку.

Поради для батьків, як потрібно спілкуватись із дітьми в стресових ситуаціях

1.Дізнайтеся, як дитина бачить події та як реагує на них

Ставте дитині відкриті запитання та дізнайтеся, що саме дитина вже знає, дозвольте їй визначати напрямок розмови. Дайте зрозуміти, що дитина може поговорити з вами тоді, коли захоче. Допомогти почати розмову можуть малювання, ваші розповіді й інші види спільної діяльності.

2. Будьте відкриті: поясніть дитині, що відбувається, словами, зрозумілими для неї

Діліться власним баченням ситуації, розкажіть дитині, з урахуванням її віку, чому можуть відбуватися конфлікти і військові дії, які існують шляхи їхнього врегулювання, намагайтеся бути емоційно стриманими. Якщо ви не можете відповісти на запитання дитини, не намагайтеся вигадати правильну відповідь. Не знати відповіді на всі запитання – нормально. Спробуйте зрозуміти, чому дитина запитує про це, що саме для неї важливо, та з огляду на це побудуйте розмову.

3. Говоріть про емоції

Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, слова «не переживай» чи «тобі не варто злитись» не заспокоять дитину. Скажіть: «Я бачу, що ти переживаєш через те, які обставини склались у країні, я теж хвилююсь». Дитина буде розуміти, що вона не залишилась сам на сам зі своїми переживаннями. У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «все буде добре», «нічого не станеться», натомість скажіть: «що б не сталось, головне – ми одне в одного є». Якщо діти грають чи малюють «війну» – не забороняйте їм. Саме так вони допомагають собі впоратися зі своїми емоціями.

4. Розкажіть дитині, яким буде ваш план у разі надзвичайних подій

Допомагає стишити хвилювання наявність плану дій у разі погіршення ситуації у країні. Спочатку план маєте скласти ви, дорослі, нехай він буде максимально простим та зрозумілим. Подумайте як та розкажіть про нього дитині. Обговоріть, де ви можете зустрітися, якщо не працюватиме мобільний зв’язок; до кого з дорослих можна звертатися за допомогою, якщо дитина опинилася у людному місці без вас; які речі краще взяти з собою, а які необхідно буде залишити у разі евакуації тощо.

5. Залучайте дитину до позитивної діяльності

У часи невизначеності дитина особливо потребує емоційного контакту із значимими дорослими. Це може бути читання разом, гра або фізична активність. Така діяльність допомагає дитині залишатися емоційно пов’язаною з людьми, які є важливими для неї. Окрім того, дотримуйтеся регулярних процедур і розкладу життя родини, наскільки це можливо, особливо перед сном.

6. Дбайте про себе

Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій. Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, поспілкуйтеся про те, що вас непокоїть, з іншими членами родини, з вашими друзями та людьми у вашій громаді, яким ви довіряєте.

7. Обережно закінчуйте розмови

Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті з бідою. Коли ви завершуєте розмову про важливі речі, оцініть рівень тривожності дитини: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте, чи використовує вона звичайний тон голосу, і дивіться, як вона дихає. Нагадайте дитині, що ви піклуєтеся про неї, слухаєте її й що вона може у будь-який час поговорити з вами на будь-які теми, які її хвилюють.

Інтернет-залежність у підлітків. Як її уникнути?

Найбільше від інтернет-залежності потерпають підлітки. Дитина, яка живе у віртуальному світі, вже фактично не контролює себе. Комп'ютер позбавляє її волі, свободи вибору.

На сьогодні в Україні не існує психологічного чи психіатричного діагнозу Інтернет- або комп'ютерної залежності. І навіть якщо інтернет-адикція буде згодом визнана захворюванням (наприклад, так званим “кіберрозладом”), то кількість носіїв буде істотно меншою, ніж це уявляється зараз.

Заручниками павутини частіше за все стають підлітки.

Зараз у Вас є унікальна можливість пройти тест на Інтернет-залежність

• Чи почуваєте Ви себе стурбованим Інтернетом (чи думаєте Ви про попередній онлайн сеанс і чи смакуєте наступні)?

• Чи відчуваєте Ви потребу збільшити тривалість перебування в Мережі?

• Чи були у Вас безуспішні спроби контролювати, обмежити чи припинити користування Інтернету?

• Чи почуваєте Ви себе втомленим, пригніченим чи роздратованим, коли намагаєтесь обмежити або припинити користування Інтернетом?

• Чи перебуваєте Ви онлайн більше, ніж планували?

• Чи були у Вас випадки, коли Ви ризикували одержати проблеми в навчанні через захоплення Інтернетом?

• Чи траплялося Вам брехати членам родини або іншим людям, щоб приховати час перебування в Мережі?

• Чи використовуєте Ви Інтернет для того, щоб відволіктися від проблем чи поганого настрою (наприклад, від почуття безпорадності, провини, роздратованості чи депресії)

Людина вважається Інтернет-залежною у разі п’яти чи більше позитивних відповідей на ці запитання.

Вирізняють такі поведінкові характеристики Інтернет-залежних:

• активне небажання відволіктися навіть на короткий час від роботи в Інтернеті;

• роздратування при вимушених відволіканнях;

• невміння спланувати час закінчення сеансу роботи в Мережі;

• готовність брехати, говорячи про тривалість і частоту роботи в Інтернеті; забування у ході роботи в Мережі про домашні справи,;

• небажання сприймати критику подібного способу життя;

• втрата кола “живого” спілкування через сконцентрованість на Мережі;

• нехтування власним здоров'ям;

• скорочення тривалості сну внаслідок роботи в Інтернеті в нічний час; уникання фізичної активності.

Як уникнути Інтернет-залежності

• Захопіться чимось. Відвідуйте різні групи і клуби, займайтеся спортом, музикою, танцями, співом і т.д. Займіться разом з другом фізичними вправами. Поспіть замість того, щоб сидіти в Інтернеті. Подивіться фільм, сходіть на концерт, почитайте книжку. Знайдіть якесь цікаве заняття, яке стане для вас альтернативою Інтернету.

• Поповніть запас ваших знань. Почитайте енциклопедію замість перегляду Вікіпедії. Таким чином ви не тільки відволічетеся від Інтернету, а й займетеся самоосвітою.

• Погуляйте з друзями. Заплануйте похід у торговий центр або на каток, пограйте в боулінг. Уникайте відвідування тих місць, де є доступ до Мережі, наприклад Інтернет-кафе — ви можете піддатися спокусі зазирнути туди на декілька хвилин і проведете там увесь день.

• Заплануйте сімейний вечір. Замість перегляду телевізора, повечеряйте всі разом, а потім знайдіть спільну розвагу, наприклад, пограйте в настільну гру.

• Встановіть ліміт часу роботи вашого комп'ютера. Визначте, скільки разів на тиждень вам необхідно виходити в Інтернет. Вимикайте комп'ютер, якщо у вас немає необхідності в ньому.

• Телефонуйте і зустрічайтеся з друзями замість того, щоб тримати з ними зв'язок через Інтернет.

• Використовуйте таймер. Перш ніж сісти за комп'ютер, встановіть на таймері 30 хвилин.

• Не їжте, сидячи за комп'ютером.

ДЕЯКІ ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВ МІЖ ДІТЬМИ У СІМ'Ї

У суперництві (конкуренції) між дітьми в сім'ї немає нічого нового. Зараз розглянемо деякі про причини подібної ситуації та можливі шляхи виходу з неї.

Прагнення привернути увагу. Дітям потрібна батьківська увага майже так само, як потрібна їжа та вода. Вони б, звичайно, віддали перевагу позитивній увазі, але будуть задовольнятися всім, що тільки зможуть отримати. Іноді щоб привернути увагу батьків їм неусвідомлено доводиться конфліктувати один з одним, і якщо таким чином вдається досягти бажаного, вони вже, напевно, будуть знати про існування потрібної «кнопки». Навчіть дітей хорошого. Найчастіше, батьки, не знаючи, як встановити тісний родинний зв'язок між дітьми, фокусуються тільки на тому, як зупинити їхнє протистояння. Однак, в першу чергу їм необхідно навчити дітей співчуттю, взаєморозумінню і взаємозв'язку.

Батьківські порівняння. Ваша старша дитина досягає успіху в спорті та регулярно приносить додому одні «дванадцятки», а молодша має погану координацію і щосили намагається отримати «сімку» чи «вісімку»?! Якщо ви будете порівнювати своїх дітей, це пробудить в них конкуренцію і дух суперництва, тому намагайтеся тримати свої спостереження при собі. Помічати відмінності в дітях - це добре, але важливо завжди відзначати ті хороші якості, які неодмінно є в кожного з них.

Різні характери та інтереси. У всіх нас абсолютно різні інтереси та особистісні особливості, брати та сестри теж можуть бути абсолютно різними. Сприймайте це спокійно! У розмові з дітьми наголосіть, що саме, на ваш погляд, є особливого в кожного з них. Наприклад, відзначте ваших дочок наступним чином: «Мені дуже подобається, що Аня захоплюється спортом, а Оля любить малювати. Це робить нашу сім'ю набагато цікавішою, ніж те, якби всі мали однакові уподобання». Також шукайте для них спільні інтереси. Коли у дітей є спільна мета, вони хочуть проводити більше часу разом. Ось тільки деякі з існуючих можливостей: настільні ігри, реалізація творчих ідей, виконання дитячих наукових завдань, захоплення непрофесійними видами спорту, відвідування занять з театрального мистецтва і постановка міні-вистав або створення власної колекції.

Різні періоди розвитку. У ранньому віці, маючи різницю в три роки, ваші діти любили грати один з одним, але коли старша дочка перейшла в середні класи школи, ваш молодший третьокласник, імовірно, відчув себе покинутим. Діти іноді починають частіше конфліктувати, коли один з них переходить на новий етап розвитку, залишивши іншого позаду. Запевніть їх, що цей час мине, і вони скоро знову будуть насолоджуватися товариством один одного. Роз'ясніть кожному з них, що відбувається в даний момент з його братом чи сестрою. «Твоя сестра дуже тебе любить. Зараз вона просто дуже зайнята своїми новими предметами в школі» і «Ти стала старшою, в тобі відбулися певні зміни, ось братик і відчуває себе непоміченим. Будь терпляча з ним і намагайся більше приділяти йому уваги».

Відсутність навичок. У вашій родині одна дитина акуратна і завжди охайна, а інша - потопає в безладді. Конфлікт у такому випадку неминучий, але іноді ситуація загострюється лише тільки тому, що діти ще не навчилися правильно вирішувати проблеми. Будьте прикладом для наслідування, вирішуйте все мирним шляхом, шляхом компромісу та діалогу. І коли між дітьми спалахне конфлікт, попросіть їх подумати над можливими рішеннями. Можна спробувати врегулювати конфлікт за допомогою таких слів: «Це призводить мене до божевілля, коли ти...» або «Будь ласка, запитай, перш ніж брати мої...». Нарешті, якщо нічого не допомагає, можна просто вийти з конфлікту. Ви можете сказати щось на кшталт: «Тато і я з повагою ставимося один до одного, і я не буду це слухати. Піду до своєї кімнати. Коли закінчите сперечатися, дасте мені знати».

Деякі брати та сестри конфліктують більше, ніж інші. Зрештою, вони самі відповідальні за свої стосунки. Вам, як батькам, необхідно навчити дітей навичок вирішення конфліктів, а також встановити чіткі правила (наприклад, не можна бити один одного) й намагатись не порівнювати дітей та не виділяти фаворитів. З часом, діти помиряться, напруга спаде і все стане на свої місця.

Як допомогти дитині підвищити мотивацію донавчання?

1. З’ясувати причини, чому дитина відмовляється вчитися.Часто назаваді бажанню вчитися стоїтьперевтома, конфлікт зоднокласниками чисварки вродині.Усунувши ціфактори істворивши сприятливу атмосферу вродині, мизробимо суттєвий крок допідвищення інтересу дитини донавчання.

2. Підтримувати допитливість. Насамперед дуже важливонезадушити витоки внутрішньої мотивації,коли маленька дитина намагається пізнавати йдосліджувати світ, ставить батькам багато запитань. Якщозагасити цюприродну дитячу допитливість («Нелізь!», «Незаважай!», «Відчепись!»), потім, ушкільні роки, змінити цебуде дуже важко. Адетально йтерпляче відповідаючи навсі запитання дитини, виформуєте внеї установку, щопроцес пізнання нового— цецікаво, іщови, якбатьки, цезаохочуєте. Інезабувайте показуватипозитивне ставлення дошколи інавчального процесу,адже дитина має бачити, щобатьки високо оцінюють роль освіти. Будьте обережні увисловлюваннях про педагогів іпредмети.

3. Враховувати індивідуальні особливості дитини, їївподобання. Стежте затим, куди тягнеться природна мотивація дитини,щоїїцікавить. Дитина має відчувати себе повноцінним учасником навчального процесу, додумок іпочуттів якого прислухаються, анеігнорують. Дозволяйте дитині змінювати свої уподобання тазахоплення, шукати себе врізних формах ірізновидах діяльності.

4. Допомогти дитині сформувати навички навчальної діяльності. Навчіть дитину вчитися, допоможіть опанувати вміння знаходити, запам’ятовувати, застосовувати знання. Розвивайтекритичне мислення дитини,привчайте досамоконтролю.Допоможіть дитині навчитися правильнорозподіляти свій час інавантаження. Цедопоможе школяру стати більш організованим іпродуктивним.

5. Давати простір для самостійності такреативності. Важливо створити для дитинизону розвитку, анеробити занеїте, щовона може (хоч ізтруднощами) виконати сама..

6. Хвалити дитину заїїзусилля. Дитині важливо знати, щовсі їїзусилля помічаються батьками.

7. Некритикувати, непорівнювати зіншими. Порівнюючи дитину зіншими, мипідриваємо їїсамооцінкуізмушуємо думати, щовона гірша заінших.

8. Підтримувати під час невдач. Увипадку невдачі проявіть свою любов ірозуміння. Орієнтуйте дитину напошук виходу,давайте емоційну підтримку без докорів, аще—діліться власним досвідомневдач таспособів впоратися з ними.

9. Дозувати навантаження. Обов’язково дотримуйтесябалансу між навчанням івідпочинком дитини.Недопускайте надмірного навантаження, оскільки саме воно часто стає причиною спаду інтересу допроцесу отримання знань.

Невимагайте від дитини занадто багато інеочікуйте негайних змін.Потрібно послідовно ісистематично працювати над питанням підвищення навчальної мотивації дитини, тонеодмінно буде результат.

Кібербулінг – що це і як зупинити?

Дитина сприймає Інтернет як безпечне середовище. Гаджет приносить задоволення, комп’ютерні ігри – задоволення, спілкування – задоволення, лайки – задоволення. Це її персональний простір, і в ньому вона може виявитися вразливою, коли отримує неприємні повідомлення, коментарі, посилання на свій профіль. Це називається кібербулінг.

Кібербулінг – жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використання інформаційно-комуністичних засобів: телефонів, електронної пошти, соціальних мереж.

Як захиститися:

БЛОКУЙ тих, хто ображає тебе в Інтернеті чи мобільному телефоні.

НЕ ВІДПРАВЛЯЙ нікому приватних фото або повідомлень.

ОБМЕЖУЙ публікацію особистої інформації у соцмережах. Наприклад, не вказуйте номер телефону чи адресу проживання.

ПАМ̓ ЯТАЙ все, що ти робиш в Інтернеті, залишається у кіберпросторі, навіть коли ти видалиш інформацію.

НЕБЕЗПЕКА КІБЕРЧЕЛЕНДЖІВ

У соціальних мережах та платформах з`являється все більше небезпечних челенджів, а їх анонімність, безкарність, масштабність і швидкість лише сприяють розповсюдженню через величезну аудиторію в Інтернеті. Найчастіше учасниками стають підлітки. Чому саме вони?

Шкільний вік - це етап активного формування самооцінки, інтересів, моральних уявлень, соціальних установок й потреби в спілкуванні з однолітками. Підліток прагне отримати новий досвід та яскраві емоції, дізнатися, на що він здатний та усім продемонструвати свою винятковість, а соціальні мережі стають для нього платформою для отримання бажаного: якщо виконаєш челендж краще, яскравіше, крутіше інших, збереш більше переглядів, надихнеш аудиторію повторити, то тебе визнають. Однак, несформована психіка, соціальні невдачі, бажання втекти від реальних проблем, пандемічна ізоляція у сукупності з ненасильницьким постійним нав’язуванням популярних вірусних челенджів, знижує критичність підлітка до обраного ним тренду, і призводить до відповідних наслідків.

Як захистити?

· Удосконалення знань і розуміння в області медіакомптенцій, інформаційно-комунікаційних компетенцій батьків, педагогів і вихователів — найкраща профілактика в боротьбі з різними феноменами кіберпростору;

· Залежність від віртуального світу починається тоді, коли дитину не влаштовує реальність, тому батьки мають постійно приділяти увагу дитині не засуджуючи; забезпечити розвиток та зайнятість підлітка у гуртках, або хобі; говорити про реальні трагічні випадки та загрози, з якими можна стикнутися у інтернеті; звертати увагу на зміни поведінки, режиму сну та апетиту; розумно контролювати та встановлювати зрозумілі для дитини правила.

Проблема Інтернет-залежності

Сьогодні Інтернет є одним із найголовніших засобів не тільки для розповсюдження інформації та спілкування людей, а й для роботи та навчання. Інтернет дає можливість пошуку навчальної інформації, розкриває перед нами розмаїття освітніх послуг, включаючи навчальні дистанційні курси, бібліотеки, інтерактивні енциклопедії та словники, перекладачі і т. ін.

Але, в той же час, таке активне використання Всесвітньої мережі призводить до виникнення певної адикції (залежності), особливо серед підлітків, а саме – Інтернет-залежності. Тому пропонюю Вам пройти анкетування з метою визначення впливу Інтернету на ваше життя.

«Проблема комп’ютерної та Інтернет-залежності»

Ознаки інтернет-залежності

Не варто діагностувати інтернет-залежність у кожної дитини, яка отримала доступ до всесвітньої мережі. Те, що сучасні діти деякий час проводять онлайн і черпають інформацію з інтернету, - це нормально. Все-таки ми живемо в еру цифрових технологій, і багато процесів дійсно простіше і зручніше здійснити віртуально. Якщо поведінка дитини не змінилася, успішність у школі не погіршилася, настрій і самопочуття хороші - причин для тривоги, швидше за все, немає.

Коли ж варто занепокоїтися?

 Якщо дитина стала проводити за комп'ютером більше часу, ніж раніше (більше 6 годин на тиждень);

 Якщо віртуальне спілкування стало для неї важливішим, ніж реальне - вона пропускає школу, перестала виходити на прогулянки у двір і т.д.;

 Якщо спостерігаються порушення сну, апетиту, зміна звичного режиму;

 Якщо дитина стала схильною до частих перепадів настрою, неадекватно (агресивно) реагує на прохання вимкнути комп'ютер;

 Якщо за неможливості бути онлайн вона тривожна, пригнічена, постійно згадує про справи "в мережі";

 Якщо дитина неохоче розповідає або взагалі приховує, чим займається в мережі, що шукає, у що грає.

Як засоби масової інформації впливають на розвиток дитини

Ми живемо в інформаційному суспільстві. Радіо, телебачення, книги, журнали, газети, Інтернет дають нам інформацію. Ця інформація на нас впливає, починаючи з раннього дитинства і триває все життя

Негативні наслідки «телевізійного та комп’ютерного» життя для розвитку дитини:

- мовлення дітей бідне і примітивне, оскільки вся інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви і аналізу;

- виникнення почуття страху, небезпеки після перегляду кадрів із насиллям, війною, убивством. Страхітливі образи та звуки можуть хвилювати дитину у вигляді снів, підвищеної тривожності чи невротичних симптомів;

- притуплення емоційних почуттів дітей через постійний перегляд сцен насилля, вони звикають до жорстокості, черствіють до людського болю. Якщо через кожні 15 хв на екрані транслюється насилля, то через певний час дитина починає сприймати це як норму. Інколи дитина, потрапляючи у соціум, пригадує той спосіб агресії, яку вона спостерігала на екрані і починає діяти так само;

- психіка дітей особливо вразлива до яскравих образів, їх швидкої зміни, мерехтіння, що пропонує нам реклама. Постійний перегляд реклами формує у дитини психологічну залежність, що виникає в результаті штучного стимулювання та збудливості нервової системи;

- комп’ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх динамічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

Головне завдання батьків - роз’яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп’ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп’ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними вправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо).

Дитяча тривожність

Даний момент нашого життя супроводжується різними переживаннями: страхом, тривогою, панікою, стресами. Оскільки кожен відчуває тривогу по-різному, то наслідки також відрізняються у різних людей і різні методи необхідні для її полегшення. Дітям важче впоратися з тривожністю, в цьому їм необхідна допомога дорослих.

Проявами дитячої тривожності є психологічні: надмірна боязливість, відсутність відчуття безпеки (дитина не почувається захищеною, часто насторожена), поєднання заниженої або нестійкої самооцінки з високими вимогами до себе;

фізіологічні: м'язова напруга, порушення сну, прискорене серцебиття, поверхневе дихання, сухість у роті, клубок у горлі, слабкість у ногах, несподіване бажання сходити в туалет;

поведінкові: надмірна скутість, нерішучість, дитина ніяковіє частіше, ніж зазвичай. У стресових ситуаціях тривожні діти можуть мимоволі похитуватися на стільці, смикати себе за волосся, гризти нігті, крутити в руках різні предмети.

Для психічного здоров’я дитині потрібна збалансованість емоцій. Порушення емоційного балансу, перевага негативних емоцій спричиняють виникнення тривоги, емоційних розладів, порушень у неї соціальних контактів.

Як боротися з дитячою тривожністю

1.Для того, щоб управляти власними емоціями необхідно навчитись розслаблятись, використовуючи такі методи: глибоке дихання уповільнює серцевий ритм, знижує кров'яний тиск і забезпечує почуття впевненості; релаксація м'язів – це різка напруга й подальше розслаблення різних груп м'язів тіла; розтяжка м̓язів знімає накопичене напруження у м'язах; фізичні вправи; сміх; музика; обійми.

2.Постарайтесь дивитись страху в очі, а не уникати його. Це призведе до того, що тривога почне зменшуватись, адже, як правило, тривога починає відступати через 20–45 хвилин після виникнення тривожної ситуації.

3. Вчіться оволодівати навичками вирішення проблем. Для початку треба чітко визначити суть проблеми. Потім необхідно скласти список можливих рішень (не оцінюючи їх на даному етапі). Після того як список буде готовий, треба розглянути кожне можливе рішення окремо й оцінити його шанси на успіх. Як тільки всі рішення будуть розглянуті та оцінені, виберіть найкраще, на вашу думку, рішення.

4.Сон та відпочинок - один з видів боротьби з тривогою. Діти, які не висипаються, не володіють достатньою кількістю енергії, необхідної для боротьби з тривожністю. Відхід до сну повинен відбуватись в однаковий час. Достатній відпочинок має вирішальне значення для психічного та фізичного здоров'я.

5. Ніколи не відступайте! Справитися з тривогою та стресом – завдання непросте. Якщо ви будете регулярно застосовувати техніки для контролю рівня стресу та тривоги, то з часом навчитеся справлятися зі стресовими ситуаціями. Головне – не відступати!

Дистанційне навчання: як правильно організувати робочий процес

По-перше, чітке усвідомлення того, що карантин – це навчання в онлайн.

Ось кілька порад, які допоможуть зробити дистанційне навчання цікавішим та продуктивним.

1· Створіть для дитини окреме робоче місце: стіл та всі необхідні речі для навчання. Це сприятиме налаштуванню на роботу.

2· Дотримання режиму дня та балансу навчання і відпочинку. Дітям взагалі важко довго втримувати увагу на чомусь, а тим паче, якщо вони вдома. Складайте розклад. Детально прописуйте, скільки часу дитина проводить над завданням, а скільки – за відпочинком. Робіть невеликі перерви, щоб дитина не втомилась.

3· Отримувати якісну освіту можна і на безкоштовних онлайн-платформах, де в цікавій формі побудовані завдання. Це такі зручні сервіси, як iLearn, Duolingo.

4· Підтримуйте та хваліть дитину за найменші успіхи. Це мотивуватиме її до нових звершень.

Карантин – режим, розумні технології в розумних руках та позитивне налаштування.

Як говорити з дітьми про коронавірус

1. Не уникайте запитань дитини про коронавірус. Спробуйте пояснити дитині, що таке ця нова хвороба на доступній їй мові: використовуйте слова, які ваша дитина вже знає і розуміє — вірус, грип, інфекція. Тільки тоді вона зможе зрозуміти проблему та перестати тривожитися.

2. Під час розмови постарайтеся бути спокійними, не панікувати, оскільки ваша тривога може негативно вплинути на дитину. Якщо дитина відчує стурбованість батьків, то гіперболізує небезпеку в своїй уяві.

3. Ознайомте дитину із загальними правилами щодо запобігання захворювання: миття рук, перебування вдома, неможливість спілкування з друзями «вживу».

4. Якщо ваш підліток занепокоєний поширенням коронавірусу, нехай обов'язково розповість про свої страхи. Зі свого боку нагадайте йому про минулий досвід вирішенням якоїсь проблеми.

5. Підтримуйте, реагуйте на потреби дитини. Вона повинна розуміти, що у будь-який час може прийти до вас із запитаннями, а обов'язок батьків – її захищати.

План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу

Як захистити себе від проявів насильства?

По-перше, ви повинні знати свої права (Конвенція ООН «про права дитини) і вміти захистити себе. А для цього ви повинні володіти інформацією щодо того, куди звернутися у випадку насильницьких дій у відношенні до вашої особистості.

Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження з дитиною подаються як самою дитиною, так і фізичними особами за місцем їх проживання за наявності фактів такого поводження або при реальній загрозі їх учинення.

1. Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження приймаються посадовими особами органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти, охорони здоров`я, управлінь у справах сім`ї та молоді, центрів соціальних служб для молоді та передаються для реєстрації до відповідного територіального підрозділу служби у справах неповнолітніх протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення).

2. Безпосередньо у школі ви можете звернутися до класного керівника, практичного психолога, соціального педагога, заступника директора з виховної роботи або директора школи.

Робітники школи проводять роз`яснювальну роботу з тим, хто чинить насильство (якщо це є доцільним), або терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення.

3. Класні керівники організовують роботу з батьками щодо роз`яснення наслідків жорстокого поводження з дітьми в сім`ях, а також з особами, що становлять найближче оточення дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або потерпає від реальної загрози його вчинення.

4. Всеукраїнська дитяча лінія (0 800 500 21)

- Безкоштовно, конфіденційно та анонімно надає консультації і психологічну допомогу дитині, яка постраждала внаслідок жорстокого поводження.

- Надає дитині інформацію про роботу служб у справах неповнолітніх, відділів у справах сім`ї та молоді, соціальних служб для молоді, органів опіки і піклування, освіти і науки, охорони здоров`я, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, неурядових організацій, які працюють в інтересах дітей.

- Інформує відповідну службу у справах неповнолітніх про факт жорстокого поводження (у разі, якщо така дитина погодилася повідомити свою адресу проживання) з метою оперативного втручання та надання допомоги.

Рекомендації для батьків щодо профілактики та запобігання булінгу серед підлітків

Ключова порада батькам: стати для своєї дитини безпечним дорослим, якому можна довіряти.

Як? У кожного по-своєму, проте основою є комунікація та контакт з дитиною. Пам’ятайте, що важливо:

– вчити дітей щастя та радості;

– розмовляти з дитиною про те, що засмучуватися – нормально, але допускати біль від інших – не можна;

– говорити з дитиною про те, що вона відчуває; реагувати на емоційні стани дитини, намагатися зрозуміти причину через гру чи інші види діяльності;

– бути в контакті з вчителем, в т.ч. через дитину, адже вона теж має вибудовувати контакт з вчителем як відповідальним безпечним дорослим у школі. Детальніше варто обговорювати з психологом.

Рекомендації педагогам «Насильство : як захистити дитину»

Існує багато ефективних методів для учителів та батьків, які хочуть припинити знущання. Важлива відправна точка – усвідомлення, що багато знущань відбувається поза полем зору учителів та батьків, і що багато жертв знущань не хочуть повідомляти дорослим про свої проблеми. Причини різні: їм може бути соромно за те, що вони жертви, їм страшно від того, що дорослі не зможуть, або не захочуть допомогти вирішити проблему або звинуватять у тому, що трапилося.

Дорослі для ефективного втручання повинні переглянути свої власні погляди на міжособистісну поведінку. Багато вчителів та батьків радять дітям не скаржитися й вирішувати свої проблеми самостійно. Проте, в ситуації знущань існує дисбаланс сили, за якого жертва завжди програє та зазнає найгіршого: приниження людської гідності, образ, фізичного болю, матеріального збитку тощо. І жертва, і ті, хто знущається, потребують допомоги та втручання для припинення цієї жахливої поведінки.

Важливі методи припинення знущань:

· забезпечення гарного нагляду за дітьми;

· ефективні наслідки для тих, хто знущається;

· добрі канали спілкування між вчителями та батьками;

· надання дітям можливості розвивати хороші навики міжособистісного спілкування;

· створення такої соціальної атмосфери підтримки та позитивного ставлення до всіх, у якій агресивність та знущання неприйнятні для більшості.

Презентація на тему: "Мій улюблений світ - без насильства"

Анкетування для учнів 5-9 класів "Відношення до проявів насильства"

Пізнай себе і світ у собі

"Ти оригінальний від народження. Не дай собі вмерти блідою копією"

Джон Мейсон

Епіграф до теми "Щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе, ходитимеш у темряві"

Г.Сковороди

Мудрим не народжуються, а стають. (Латинська сентенція.)

-Пізнаєш людей — розумним станеш, пізнаєш себе —мудрецем станеш. (Японське прислів 'я

Мета: розвиток дитини як особистості, розкриття її позитивних здібностей, знань про особистість, спілкування, взаєморозуміння та взаємоповагу.

Завдання: створити в колективі мікроклімат, який сприяв би духовному і творчому саморозкриттю, саморозвитку й самоформуванню особистості.

Рекомендації у роботі з дітьми з різними видами темпераменту

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ САНГВІНІКА

Сангвінік - це впевнена, привітна дитина, комунікабельна, яка швидко адаптується в новому колективі. Міміка й жести яскраві та виразні, голос гучний. Намагається займатися тільки приємною, легкою і цікавою для нього діяльністю.

Риси характеру

Позитивні Негативні

· Легковажний

· Безтурботний

· Не доводить справи до кінця

· Нетерплячий

· Переоцінює себе

· Допитливий

· Товариський

· Привітний

· Емоційний

· Рухливий

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

Ø Стимулюйте розкриття потенціалу та здібностей сангвініків у діяльності.

Ø Підтримуйте його корисну ініціативу, закріплюйте віру у власні сили в подоланні труднощів.

Ø Не давайте доручення, пов’язані з довготривалою монотонною роботою.

Ø Допомогу надавати у формі відкритої дружньої підтримки, поради.

Ø Формуйте стійкі інтереси. Не дозволяйте часто змінювати види діяльності. Розпочату роботу вчіть виконувати до кінця.

Ø Використовуйте його лідерські якості в колективі, залучайте до організації масових заходів.

Вкладення